Gut-brain axis (кишково-мозкова вісь) – це двостороння комунікаційна система між кишківником і мозком, яка включає нервові, гормональні та імунні механізми. Вона відіграє важливу роль у регуляції багатьох функцій організму, таких як травлення, емоційний стан, когнітивні здібності та загальне самопочуття.

Основні компоненти кишково-мозкової осі:

1. Вегетативна нервова система (ВНС):
   • Основну роль грає блукаючий нерв (n. vagus), який передає сигнали від кишківника до мозку і навпаки.
   • Симпатична нервова система також впливає на функціонування ШКТ.
2. Ендокринна система:
   • Гормони, такі як кортизол, серотонін і грелін, передають сигнали між кишківником і мозком.
   • Більше 90% серотоніну виробляється в кишківнику, що впливає на настрій і психоемоційний стан.
3. Імунна система:
   • Мікробіота кишківника взаємодіє з імунною системою, виробляючи молекули, що впливають на запальні процеси та роботу мозку.
4. Мікробіота кишківника:
   • Мільйони корисних бактерій впливають на травлення, синтез вітамінів та обмін речовин.
   • Дисбіоз (дисбаланс мікрофлори) може бути пов’язаний із депресією, тривожністю, порушеннями сну та когнітивними розладами.

Ентерична (ентеральна) нервова система (ЕНС) або внутрішня нервова система — один з основних відділів нервової системи і складається з сіткоподібної системи нейронів, яка регулює функцію шлунково-кишкового тракту. Нині в багатьох наукових публікаціях її відокремлюють від вегетативної нервової системи, позаяк вона має свою незалежну рефлекторну діяльність. ЕНС ще називають “другим мозком”.^[1][2]

Як кишківник впливає на мозок:

•Психологічний стан: Зміни в мікрофлорі можуть впливати на рівень стресу, тривожності та депресії.

•Когнітивні функції: Здоровий кишківник сприяє кращій концентрації, пам’яті та ясності мислення.

•Регуляція апетиту та емоційного харчування: Баланс мікробіоти впливає на відчуття голоду та ситості.

Як мозок впливає на кишківник:

•Стрес: Хронічний стрес може
порушувати моторику кишківника, викликаючи синдром подразненого кишківника (СПК) та інші гастроінтестинальні порушення.

•Настрій: Депресивний стан може уповільнювати травлення і сприяти дискомфорту в шлунку.

Як підтримувати здоров’я кишково-мозкової осі:

1.Збалансоване харчування: Багате на клітковину, пробіотики (кефір, йогурт, квашені овочі), пребіотики (часник, цибуля, банани).

2.Зменшення стресу: Медитація, йога, дихальні техніки.

3.Фізична активність: Покращує мікроциркуляцію і загальний стан кишківника.

4.Достатнє споживання води: Підтримує перистальтику кишківника.

5.Обмеження обробленої їжі: Мінімізація продуктів із високим вмістом цукру, штучних добавок.

6.Омега-3 жирні кислоти: багато досліджено показують, що Омега-3 позитивно впливає на функції кишківника.

1.  Dorland’s (2012). Dorland’s Illustrated Medical Dictionary (вид. 32nd). Elsevier Saunders. с. 1862. ISBN 978-1-4160-6257-8.
2. ↑ Pocock, G; Richards, C (2006). Human Physiology The Basis of Medicine (вид. Third). Oxford University Press. с. 63. ISBN 978-0-19-856878-0.
3. ↑ Barlow AJ, Wallace AS, Thapar N, Burns AJ (May 2008). Critical numbers of neural crest cells are required in the pathways from the neural tube to the foregut to ensure complete enteric nervous system formation. Development. 135 (9): 1681—91. doi:10.1242/dev.017418. PMID 18385256.
4. ↑ Burns AJ, Thapar N (October 2006). Advances in ontogeny of the enteric nervous system. Neurogastroenterol. Motil. 18 (10): 876—87. doi:10.1111/j.1365-2982.2006.00806.x. PMID 16961690.
5. ↑ Young, Emma. Gut Instincts: The Secrets of your Second Brain. New Scientist. New Scientist. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.
6. ↑ Furness, John Barton (15 квітня 2008). The Enteric Nervous System. John Wiley & Sons. с. 35—38. ISBN 978-1-4051-7344-5. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 17 травня 2017.
7. ↑ Hall, John E. (2011). General Principles of Gastrointestinal Function. Guyton and Hal Textbook of Medical Physiology (вид. 12th). Saunders Elsevier. с. 755. ISBN 978-1416045748.
8. ↑ The Enteric Nervous System. Архів оригіналу за 20 січня 2019. Процитовано 29 листопада 2008.
9. ↑ Gershon, 1998 та 17.